МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” ФІТ Звіт з лабораторної роботи №1 на тему: “Вивчення основних утиліт для визначення працездатності хосту”  Мета: вивчення процедур, якими користуються мережеві адміністратори для визначення працездатності адрес Інтернету і визначення адреси комп'ютера з метою подальшої настройки сервісів Інтернет: визначення IP-адреси комп'ютера, знайомство з основними комунікаційними утилітами зі складу Windows XP, які дають змогу протестувати з'єднання з віддаленим вузлом (ping), визначити маршрут проходження пакетів (tracert), таблиці маршрутизації (route) та спостереження за часом і маршрутом проходження пакету (утиліта NeoTrace Pro 3.25). Теоретична частина. Кожен комп'ютер в мережі TCP/IP має адреси трьох рівнів: 1.Фізичний. МАС-адреса мережевого адаптера, наприклад 11-A0-17-3D-BC-01. Ці адреси призначаються виробниками устаткування і є унікальними адресами, оскільки видаються централізовано. MAC-адреса має формат з 6 байтів: старші 3 байти - ідентифікатор фірми виробника, а молодші 3 байти призначаються унікальним чином самим виробником. 2.Мережевий. Комп'ютер, який має IP-адресу називається хостом. IP-адреса (Internet Protocol address) - це унікальний ідентифікатор (адреса) комп’ютера, підключеного до локальної мережі чи Інтернету. IP-адреса представляє собою 32-розрядне (для IPv4) чи 128-розрядне (для IPv6) двійкове число. Переважно використовується IP-адреса, як 32-розрядне двійкове число представлене для зручності роботи у вигляді чотирьох десяткових чисел, разділеними крапками, наприклад 192.168.19.55 Ця адреса використовується на мережевому рівні та призначається адміністратором під час конфігурації комп'ютерів і маршрутизаторів. Існують динамічна та статична IP-адреси. При комутованому з'єднанні кожному комп'ютеру призначається IP-адреса з того діапазону, який вибрав провайдер (використовується не весь доступний діапазон, а лише частина його). Причому кожного разу при підключенні, ваш комп'ютер може отримати абсолютно іншу IP-адресу, оскільки колишня може бути зайнята іншим комп'ютером, який підключився до Інтернету раніше ніж ваш. Це динамічна IP-адреса. Якщо ви підключені до мережі і самі вказуєте IP-адресу, то це буде статична IP-адреса. IP-адреса складається з двох частин: номеру мережі і номеру вузла. Номер мережі може бути вибраний адміністратором довільно, або призначений за рекомендацією спеціального підрозділу Інтернету (Network Information Centec NIC). Зазвичай провайдери отримують діапазони адресних підрозділів NIC, а потім розподіляють їх між своїми абонентами. 3.Символьний. Доменне ім'я, яке запам'ятати істотно простіше, ніж IP-адресу, наприклад www.polynet.ua. Ця адреса призначається адміністратором і складається з декількох частин, наприклад, імені сервісу (www.smtp.ftp) або імені користувача (vlad в доменному імені vlad.polynet.ua), або назви організації абонента (може бути бренд, назва фірми, слово, що характеризує діяльність компанії і так далі), доменної зони першого рівня (ua - позначення країни, com - позначення організації). Доменні імена несуть в собі певну інформацію, зрозумілу користувачам мережі. Існують різні фізичні способи підключення до Інтернету: 1. Технологія ADSL. ADSL (англ. Asymmetric Digital Subscriber Line — асиметрична цифрова абоненська лінія) — модемна технологія, яка перетворює стандартні абоненські телефонні аналогові лінії в лінії високошвидкісного доступу. Основна перевага даної технології в тому, що немає необхідності прокладати кабель до абонента. 2. Сеансне підключення Dial-up (через телефонний дзвінок до провайдера - швидкість мала, зв'язок ненадійний). Підключення відбувається комутованими лініями зв’язку. Як правило, це міська телефонна мережа. 3. Через локальну мережу, підключену до маршрутизатора. 4. Технологія GPRS (через мобільний телефон). Для підключення до Інтернету необхідно, щоб у комп'ютера були задані параметри TCP/IP підключення (статично або динамічно): - IP-ад...